Музеї України
Музеї – духовні скарбниці, що зберігають безцінні пам’ятки історії, культури та мистецтв, служать суспільству та його розвиткові. Тому головним у музеї є відвідувач. Всім віртуальним відвідувачам музеїв прийде на допомогу даний вебліографічний список, який пропонує перелік адрес електронних ресурсів відомих музеїв України.
Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громадськості. Його колекційні збірки нараховують понад 50 000 одиниць збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з ХVІІ століття до сьогоднішнього часу. Авторами цих високохудожніх творів були гуцули, що населяли високогір’я українських Карпат Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей, а також покутяни, територія яких розмістилась між річками Прут, Дністер та Черемош. Проте окремі експонати датовані ІV тисячоліттям до Різдва Христового і представляють землеробну культуру, відому в археологічній та історичній науці під назвою „трипільська”.
Протягом трьох тисяч років в Україні існувала унікальна цивілізація – перша з відомих культур гончарів та землеробів, яка сьогодні називається Трипільською. Саме у селі Трипілля археолог Вікентій Хвойка у 1899 році відкрив древнє поселення. Тоді ж він озвучив версію, що тогочасні селяни київщини є нащадками трипільців, які проживали на цих землях 6 тисяч років тому…
У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам’яток іконопису. Експозиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства XVI – XVIII століть, побачити твори декількох поколінь іконописців. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980 – 1985 років по обстеженню храмів Волині. Завдяки зусиллям учасників експедицій сотні сакральних пам’яток, які знаходилися у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі.
Церква Святого Духа у Рогатині разом зі ще сімома дерев’яними церквами Карпатського регіону, за рішенням 37-ї сесії ЮНЕСКО, увійшла до списку Світової спадщини цієї міжнародної організації. Це – один із найдавніших дерев’яних храмів Галичини. Більше того – Святодухівську церкву відносять до найцінніших дерев’яних сакральних споруд України. У своєму зовнішньому вигляді вона зберегла унікальні для християнського світу архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля.
З метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління адміністрації доби Гетьманщини – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України у м. Києві було створено Музей гетьманства. Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби.
Музей скла — самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується історія склодувства Галичини і Львова, а також діє кімната тимчасових експозицій витворів сучасних львівських склодувів. Музей скла відкритий у вересні 2006 року у рамках святкувань 750-річчя Львова. Експозиція музею поділена на два розділи «Історичне скло» і «Сучасне скло». У першому відділі представлені глечики, чарки, бокали, пивні кухлі, вівати, штофи, профітки, флакони, бальзамарії, давньоруські скляні намистини, уламки браслетів, перстнів, мозаїк та археологічні знахідки зі скла. Другий відділ має змінну експозицію, там представляються сучасні роботи львівських склодувів, що вони їх творять на щорічних Склодувних симпозіумах у Львові, які проводяться з 1989 року.
Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри – перший і поки що єдиний в Україні такого роду музейний заклад. Відвідувачі можуть побачити понад 800 унікальних творів абстрактного мистецтва.
Костянтин Іванович Острозький обрав Дубенський замок для зберігання трофеїв, які здобував у битвах з противниками. Це – коштовності, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. З-поміж трофеїв, привезених після відомої битви з військом московського царя під Оршею 1514 року, була гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші коштовні речі.
Івана Котляревського сучасники знають, насамперед, як письменника. Втім, це була багатогранна особистість. Він вчителював, грав на скрипці, писав музику, досконало володів французькою мовою, знав латину, давньогрецьку, перекладав Сафо, заснував перший у Полтаві театр та був його директором.
Філософські ідеї та спосіб життя Сковороди – нерозривні: він навчав бути самотнім – і сам був самотнім; навчав бути бідним – і сам був бідним; закликав до висот людського духу, до віри в Бога – і сам був на вершині духу, на вершині віри.
Острозький замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких – найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів і найбільшого свого розквіту досяг при Костянтині Івановичу Острозькому
На вході до Національного військово-історичного музею відвідувачів зустрічає величезний, на всю будівлю стенд із обличчями тих, хто впродовж останніх місяців віддав своє життя, захищаючи незалежність України. Ще рік тому його тут не було. Більше того – рік тому такий стенд складно було уявити…
На території заповідника «Поле Полтавської битви» в різний час відбувалися події, які докорінно змінили хід європейської історії: епізод битви між військами великого князя литовського Вітовта й ординського хана Темір-Кутлуя, вирішальний бій між гетьманом Іваном Виговським та полтавським полковником Мартином Пушкарем, Полтавська баталія 1709 року, операція часів ІІ світової війни «Френтік».
Трагедія 1708 року зробила Батурин еталонною археологічною пам’яткою козацької доби, культурний шар якої за насиченістю та інформативністю не має собі рівних. Проте ярлик «зрадника», що був присвоєний Іванові Мазепі царатом, вплинув і на долю міста: над ним тяжіло своєрідне ідеологічне прокляття, яке примушувало дослідників обходити його стороною. Перші ґрунтовні археологічні дослідження Батурина розпочалися після здобуття незалежності. У 1994 році було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», а вже у 1995-му з ініціативи його керівництва у Батурині розпочала роботу Чернігово-Сіверська археологічна експедиція. Протягом 12-ти сезонів учасники експедиції дослідили значну частину території Батурина та його околиць.
У центрі Батурина, біля головної площі міста, ви обов’язково побачите дерев’яний оборонний мур. Це – відбудована Цитадель Батуринської фортеці. Якщо уявити Батурин кінця 17 – початку 18 століть, то його серцем була Цитадель площею 130 на 100 метрів; до неї півколом прилягала Фортеця площею 26 гектарів; а за фортечними мурами, в низині розташовувалося неукріплене передмістя та Подол. До речі, назва міста походить від давньоруського слова «батура», що й означає «укріплення, фортеця».
Іноді за кордоном можна натрапити на доволі-таки несподівані історичні артефакти. Під час однієї з останніх вакацій у британській столиці я поїхав на Ліверпуль Роуд 200, де є приміщення Української інформаційної служби. Метою, яка не давала спокою ще зі студентских років, було побачити оригінал посмертної гіпсової маски Степана Бандери. На мій превеликий подив, у музеї виявились не менш цікаві артефакти — костюм, у якому він був убитий, особисті речі, а також елементи інтер’єру кабінету провідника ОУН. Було б моральним злочином не скористатися нагодою й не поповнити наш безпрецедентний проект віртуальних музеїв на сайті «Україна Incognita» ще одним, цього разу не менш унікальним і, на превеликий жаль, маловідомим в Україні музеєм. На щастя в рюкзаку знайшовся фотоапарат і штатив, тому планований 20-хвилинний візит перетворився в двогодинний…
Історія політичної в’язниці «на Лонцького» розпочинається з 1919 -23 років, коли до колишніх казарм жандармерії було добудована тюрма на три поверхи, розрахована на півтори тисячі осіб. За “польських часів» тут одночасно могло міститися триста осіб. Саме тоді тюрма стає політичною, серед її в’язнів — зокрема люди, які боролися за незалежність України
Численність пам’яток археології, багатоетнічний склад населення, постійний процес асиміляції та сусідство різноманітних культур; нарешті, широкий хронологічний діапазон археологічних об’єктів – стоянок, поселень, могильників, — такі головні риси давньої історії Степового Подніпров’я, що представлена у першій залі.
Віртуальна екскурсія Дніпропетровським національним історичним музеєм ім. Д.І. Яворницького (Зала 2. Запорозьке козацтво)
Тут, на омитих Дніпром кручах, в єдиному куточку на землі, під час насильства та інквізиції Середньовіччя палало вогнище волі й незалежності, людської честі і гідності, осередком якої була Запорозька Січ.
Тут, на омитих Дніпром кручах, в єдиному куточку на землі, під час насильства та інквізиції Середньовіччя палало вогнище волі й незалежності, людської честі і гідності, осередком якої була Запорозька Січ.
У другій половині XVIII ст. землі сучасної території Дніпропетровської області поступово увійшли до складу Новоросійського краю Російської імперії. До початку ХІХ ст. вони постійно зазнавали змін адміністративних кордонів., які в ході двох російсько-турецьких війн розширились, охоплюючи все Північне Причорномор’я та Крим.
Частина експозиції розповідає про участь жителів Катеринослава в Першій Світовій війні. Серед наших земляків, що воювали на фронтах тієї забутої війни двоє стали повними георгієвськими кавалерами. І ще один майже забутий факт — саме в Катеринославі, в маленькій лабораторії на окраїні міста у 1915 р. вперше був отриманий вітчизняний йод.
Кирило Григорович Розумовський – останній гетьман України, лівої та правої сторін Дніпра та Війська Запорозького. Урочисте обрання гетьмана відбулось 22 лютого 1750 р. у м. Глухові. За особистою ініціативою Кирила Григоровича гетьманською резиденцією було оголошено Батурин. З 1794 року Розумовський постійно проживає у цьому місті, саме тоді він і замислює будівництво грандіозного палацово-паркового ансамблю. Для цього до Батурина запрошує придворного імператорського архітектора Чарльза Камерона. Сьогодні відроджений палац у Батурині є свідченням того, що аристократичні родини є невід’ємною частиною української історії.
Ігор Стравінський – відомий на весь світ композитор, якому аплодувала аудиторія Європи та США. Утім, мало кому відомо, що родом він з України і що на Волині досі знаходиться будинок композитора, збудований за його власним проектом та який він особисто називав «райським куточком для творчості». Сьогодні тут на громадських засадах діє музей Ігоря Стравінського, а також проводяться міжнародні фестивалі класичної музики «Стравінський та Україна».
Музей присвячений малодослідженому явищу – феномену буковинського єврейства в період з кінця XVIII ст. до 40-х років XX ст. На Буковині євреї домоглися реальної рівності у правах з представниками інших націй. Рідкісна не тільки для тих років обстановка терпимості, толерантності, взаємоповаги і співпраці людей різних національностей та віросповідань характерна для єврейства Буковини.
«Збірка» Микольського розміщена у двох невеликих будинках. Дві третини експонатів належать до військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи. «Мирна» експозиція — це книжки. Добре представлений побут бойків. Найцікавішим експонатом є сорочка, виготовлена методом боржування. На подвір’ї – криївка – конспіративне укриття українських повстанців. У криївці майже все відтворено так, як бувало насправді: криничка, пічка-буржуйка, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Всі експонати — оригінали, за винятком муляжів фігур Романа Шухевича, Василя Кука та радистки.
Сучасна експозиція Національного музею “Чорнобиль” розміщена в кількох залах загальною площею біля 1100 м2, налічує понад сім тисяч експонатів. У 1992 р., коли музей було відкрито, їх було тільки дві сотні. Розкриті документи, карти з грифом “Таємно”, фотографії, спеціальні прилади, друковані видання того часу, історичні реліквії із Чорнобильської зоні відчуження та інші унікальні експонати змушують замислитися про найболючіші проблеми сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки, заподіяні катастрофою.
Сучасний музей історії Острозької академії є невід’ємною частиною діяльності університету. Експозиція музею побудована за хронологічним принципом і розкриває історію Острозької академії від заснування до сьогодні в нерозривному зв’язку з українською історією та культурою. Враховуючи важливість історії Острога та Острозької академії у розумінні загального розвитку української історії та культури, музей історії Острозької академії покликаний зберегти та популяризувати знання про розвток Острога XVI – поч. XVII ст., діяльність князів Острозьких та їх роль в українській та європейській історії. Крім того, музей займається збиранням та збереженням української культурної та мистецької спадщини, відродженням історії міста Острога від XVI ст. до наших днів.
Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського – перший і єдиний в Україні та світі музейний заклад, експозиція якого присвячена життєвому шляху, громадсько-політичній, науковій та державній діяльності історика, політолога і державного діяча України першої третини XX століття. Музей відкрито у садибі родини Липинських, де пройшли дитячі і юнацькі роки вченого. 22 серпня 2011 року у родинному будинку садиби Липинських відкрито меморіальний музей уродженця Волині В’ячеслава Липинського.
Музей відкрито 20 лютого 2007 р. – у 102-річницю від дня народження письменника Уласа Самчука (1905—1987 рр.). Розмістився він в залах Будинку вчених. Музей має свої особливості, якими вирізняється з-поміж подібних закладів. По-перше, його експозиція, висвітлюючи головні творчі здобутки Уласа Самчука, зосереджує увагу на впливі особистості письменника на весь український літературний процес ХХ ст. По-друге, експозиція відкриває глядачеві те гроно ще й досі належно не поцінованих письменників, яке несло у світ справжнє українське художнє слово, продовжуючи традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. По-третє, музей фокусує увагу на рівненському періоді життя і діяльності письменника, зримо відтворивши літературну, культурну та духовну палітру краю в його найпереломніші та найдраматичніші роки і дні.
Сайт містить новини, екскурстури, сторінки історії заповідника. Відвідувачі можуть ознайомитися з інформацією про конференції, що відбуваються в заповіднику, переглянути фотогалерею.
Це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам”яток матеріальної та духовної культури, пов”язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби. Сайт знайомить з новинами, експозиціями та виставками музею. Подає контактну інформацію, статті.
Сайт розповідає про історію створення центру та його засновників. Знайомить з колекціями та виданнями музею.
Представлено інформацію про історію та діяльність заповідника, висвітлюється наукова робота, конференції, публікації. Можна довідатися про реставраційні роботи та виставки. Подано контактну інформацію та анонси.
Сайт знайомить з історією музею, його колекціями та виданнями. Відвідувачі можуть довідатися про програми, які діють в музеї. Ознайомитися з анонсами виставок, переглянути діючі та архів. Подано контактну інформацію, партнерів музею.
Сайт запрошує у віртуальну мандрівку музеєм. У розділі „Леся Українка: студії” запропоновано повнотекстові статті. Окрім того – контактна інформація, меценати музею.
Сайт пропонує відвідувачам інформацію про музей, експозиції, виставки та колекції музею. Висвітлено масову та наукову роботи. Користувачі можуть ознайомитися з новинами, які відбуваються в музеї, отримати довідкову та контактну інформацію.
Сайт широко та всебічно висвітлює життєдіяльність музею (новини, виставки, фестивалі). Подає інформацію про музей, його структуру, контакти. Фотогалерея.
Нововолинський історичний музей
Сайт знайомить відвідувачів з архівами та експозиціями музею, його історією. Висвітлюється виставкова та культурно-масова діяльність.
Сайт знайомить відвідувачів з архівами та експозиціями музею, його історією. Висвітлюється виставкова та культурно-масова діяльність.
На web-сторінці представлено історію музею, загальний огляд експозицій та колекцій, комерційні виставки, публікації та проекти. Кращі експонати із колекцій та експозицій музею можна переглянути.
Меню сайту пропонує своїм відвідувачам переглянути наступні рубрики: про музей; експозиційні відділи; фондові колекції; виставки; реставрація пам”яток; науково-освітня робота; послуги та ін. Кращі експонати можна переглянути у фотогалереї сайту.
На території етнозон музею розташовано 124 пам”ятки архітектури, котрі об”єднані в 54 садиби. В музеї функціонують чотири виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. Сайт пропонує ознайомитися з історією музею, новинами, подіями та акціями, які тут відбуваються. Пропонує переглянути галерею. Подає послуги та контактну інформацію.
Єдиний музей в Україні такого характеру. Основна його частина – це твори декоративно-прикладного мистецтва, погруповані у міні-колекції. На сайті відвідувачі знайдуть інформацію про виставки, міні-колекції та публікації музею, а також зможуть ознайомитися з тематичними екскурсіями та довідковою інформацією. Представлено географію експонатів.
На сайті представлено довідкову інформацію (режим роботи, адресу, контакти) та виставки, починаючи з 2002 року.
Зібрання музею включає твори вітчизняного та зарубіжного мистецтва, а також численну етнографічну колекцію. На сайті представлено інформацію про музей, галерею мистецтв, контакти, експонати.
Це один із найстаріших, а за цінністю колекції – один iз найзначніших музеїв в Україні. Сайт пропонує інформацію за такими напрямками: історія музею, експозиція, колекція, виставки, меценати. Деякі експонати можна переглянути.
Це єдиний музей мистецького профiлю на Буковинi. На сайті представлено інформацію про музей, його координати, виставки, новини. У галереї відвідувачі можуть переглянути світлини.
Це унікальна збірка реліквій, пов’язаних з життям і діяльністю видатного українського письменника, поета, філософа і науковця. Розташований у колишньому будинку Івана Франка, де він мешкав із 1902 по 1915 рік. Музей організовує і проводить щорічні «Франківські читання», на яких з франкознавчими доповідями виступають співробітники музею та інших наукових установ.
У стінах музею українського живопису відкрито єдиний в Україні музей художньої емалі за усіма законами музейної справи. Колекція унікальна і постійно поповнюється шедеврами від найкращих українських емальєрів. Сьогодні до емалі звертаються українські художники різних спеціальностей, монументалісти, живописці, графіки, скульптори, ювеліри, бо вбачають у цій техніці нові можливості для втілення своїх творчих задумів. Вироби з емалі стійкі до температурних перепадів та практично непідвласні руйнуванню з часом.
Музей-Арсенал – експозиційний відділ Львівського історичного музею, відкритий 18 травня 1981 року в приміщенні колишнього Міського арсеналу – визначної пам’ятки архітектури XVI століття (вул. Підвальна, 5). В експозиції представлено зразки старовинної зброї з більш як 30 країн світу.
Львівський музей історії релігії – установа культури, в якій за допомогою зібраних унікальних матеріалів висвітлюється історія світових і національних релігій, діяльність церковних організацій. Експозиція музею розташована в будівлі Домініканського монастиря ХІV – XVIII ст. Концерти органної музики, які організовує музично-просвітницький відділ, відбуваються у великому виставковому залі – колишній трапезній монастиря.
В четвер 6 червня 1999 року на празник св. Юрія Змієборця відкрито у Львові музей вишиваних ікон та образів. Це перший музей такого роду не тільки у Львові, але й у цілій Україні. Спочатку в музеї було розміщено понад 70 ікон та образів, вишитих прямо на канві. Особи, їх волосся, одяг і все тло вишиті акриловою ниткою, а обличчя, руки і ноги — ниткою DMC муліне. З часом експозиція поповнилася до 250 – за своє довге і цікаве життя отець Блажейовський вишив понад 350 ікон та започаткував у мистецтві новий напрям – “вишивану ікону”, оточив себе гуртом послідовників. А почав він вишивати тоді, коли йому виповнилося 60 років.
Музей «Таємниці підземної Одеси» є проектом Громадської організації Військово-Історичного Клубу «Військова Доблесть». Біля витоків ідеї створення музею стоїть невелика згуртована команда однодумців люблячих своє місто і його історію. Концепція загальної суті музею така – починаючи з поверхні, у міру поглиблення в катакомби, ви занурюєтеся все далі і далі в минуле нашого міста, відкриваючи для себе багато цікавого.
Музей Цікавої Науки – унікальний заклад, основна мета якого привернути увагу молоді до вивчення природничих наук, навколишнього світу і явищ в ньому. Для того, щоб пробудити інтерес до пізнання, був розроблений ряд неймовірних інструментів: експозиція (наукові інтерактивні експонати), експеріментарій (наукова лабораторія), планетарій, магазин цікавих подарунків, наукові шоу-програми, авторські освітні проекти, навчальні курси (“Гаджетоманія”, “Кулінарна школа” та інші). Експозиція розташовується на більш ніж 1200 кв.м. і вміщує понад 100 експонатів різної спрямованості. Планетарій також знаходиться на території Музею. Всередині окремого приміщення кожну годину йде трансляція захоплюючого фільму про створення нашого всесвіту. Шоу-програми доступні до замовлення в індивідуальному порядку, а також проходять щодня за розкладом.
Музей Історії розвитку Українського козацтва знаходиться у відреставрованій будівлі 19 ст. На сьогоднішній день в музеї зібрано понад 1 тис. музейних предметів. Експозиційна площа музею становить 120 кв. м. Тут відкрита постійно діюча експозиція з діорамами, макетами козацьких суден, скульптурами, картинами, колекцією козацьких костюмів, організовуються виставки, присвячені історії козацтва.
Перша частина експозиції розповідає про створення “Степової України”, її засновників і активістів – Р. Волкова, А. Ждаха, Ю. Шумського, Л. Мацієвську, представляє матеріали історичного музею, зберігаючи властивий йому колекційний показ, дає уяву про рівень методики музейної справи на той час, висвітлює традиції, – найцікавішою з яких було дарування матеріалів від різних представників інтелігенції. Колекційний показ живопису козацької доби є ніби продовженням життєвого ансамблю – відтворення інтер’єру української садиби. У другій частині експозиції, шляхом створення житлових комплексів, дається уявлення про матеріальну і духовну культуру основних етнічних груп населення регіону. Основним елементом кожного комплексу є національний костюм, навколо розміщені ткацькі вироби, посуд, меблі, господарські знаряддя, вироби декоративно-прикладного мистецтва. Колекція сільськогосподарських знарядь об’єднує життєві ансамблі, а ряд зі збільшених фотографій дає уявлення про виробничі процеси, традиційні економіці населення краю.
Музей історії євреїв Одеси «Мигдаль-Шорашим» був відкритий в листопаді 2002 року одеським єврейським общинним центром “Мигдаль”. Необхідність створення такого музею пояснюється тим, що історія євреїв Одеси майже не була відображена в експозиціях одеських державних музеїв.
У музеї представлені відомості про аномальні зони планети, посланнях землян інших цивілізацій, метеорити, астрономічні дані про можливість життя в інших світах, спостереження льотчиків і космонавтів, знімки NASA. Польоти людини в космос і запуски космічних апаратів дозволяють усвідомити особливу роль космонавтики на шляху розгадки космічних таємниць. Матеріали по космонавтиці створюють єдиний простір між минулим, сьогоденням і майбутнім земної цивілізації.
Музей етнографії та художнього промислу (Львів)
Це найстаріший музей на теренах нашої держави з унікальною колекцією пам’яток традиційної культури та народного мистецтва українців. Музей був утворений у 1951 р. шляхом об’єднання двох великих музейних осередків у Львові – Міського промислового музею (заснований 1874 р.) і музею Наукового товариства ім. Т.Шевченка (1895 р.). Колекція музею нараховує 17 фондових збірок, у яких зібрано понад 83 тисячі пам’яток. Основна експозиція розташована у приміщенні колишньої Галицької ощадної каси. Тут представлено пам’ятки матеріальної та духовної культури українців, господарські знаряддя, народні художні промисли ХІХ – початку ХХ ст.
Це найстаріший музей на теренах нашої держави з унікальною колекцією пам’яток традиційної культури та народного мистецтва українців. Музей був утворений у 1951 р. шляхом об’єднання двох великих музейних осередків у Львові – Міського промислового музею (заснований 1874 р.) і музею Наукового товариства ім. Т.Шевченка (1895 р.). Колекція музею нараховує 17 фондових збірок, у яких зібрано понад 83 тисячі пам’яток. Основна експозиція розташована у приміщенні колишньої Галицької ощадної каси. Тут представлено пам’ятки матеріальної та духовної культури українців, господарські знаряддя, народні художні промисли ХІХ – початку ХХ ст.
Музей українського живопису було відкрито 11 жовтня 2013 року. Протягом короткого проміжку часу музей став справжнім епіцентром культурного життя Дніпра. Музейне зібрання постійно поповнюється шляхом нових надходжень, та нині налічує близько 2500 предметів живопису, графіки, скульптури та предметів емальєрного мистецтва.
Музей монет України в Дніпрі – це найкраща колекція пам’ятних і ювілейних монет, випущених Національним Банком України за роки незалежності.
Витоки ботанічного саду сягають ще 1928 року. Саме тоді постало питання збереження, вивчення, акліматизації і розмноження рідкісних і типових видів рослин. Це можливо було за умов створення спеціального середовища. Закладений тоді дендрологічний сад, на сьогодні став навчально-практичною лабораторією для вивчення дендрології, лісової селекції, ботаніки та має загальнодержавне значення. Ботанічний сад тепер – це результат багаторічної наполегливої праці вчених декількох поколінь.
17 червня 2005 року перший у нашій державі приватний Музей сучасного мистецтва гостинно відкрив свої двері для відвідувачів. Спочатку була невелика колекція, яку її власник – відомий бізнесмен і меценат Сергій Цюпко почав збирати 20 років тому. Основу її складав нефігуративний живопис сучасних українських художників. Потім виникло цілком зрозуміле бажання розширити часові та географічні межі збірки, зосередивши однак увагу саме на мистецтві України періоду другої половини ХХ століття, який, на жаль, майже відсутній у вітчизняних музеях. Сьогодні це три виставкові простори для постійних та тимчасових експозицій (увесь І-й поверх). Нині це єдиний у нашій країні музей, де зберігаються твори багатьох представників різних мистецьких шкіл і напрямів усіх регіонів України від 1930-х років ХХ століття до сьогодення. Колекція нараховує понад п`яти тисяч творів живопису, графіки, скульптури і декоративно-ужиткового мистецтва. У колекції зберігаються твори понад 700 авторів.
Колекція Харківського художнього музею – одне з найбільш давніх і цінних за складом мистецьких зібрань України. Історія унікального зібрання музею веде свій початок з 1805 року – часу придбання Харківським університетом 2477 графічних аркушів західноєвропейських майстрів. Сьогодні фонди Харківського художнього музею налічують близько 25 тис. експонатів західноєвропейського, українського, російського живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного (зокрема східного) мистецтва XV-XXI століть.
Ізмаїльська картинна галерея є найбільшим об’єктом культури Придунайського краю. Історія її почалася в 1974 році, з прийняття рішення організувати на базі музею А.В. Суворова художній відділ. У 1987 році, чималими зусиллями колективу, під керівництвом Євдокимовой Емілії Миколаївни художній відділ був реорганізований в картинну галерею, яка стала філією Одеського художнього музею. Самостійним державним музеєм II категорії Ізмаїльська картинна галерея стала в 1994 році. Фонд галереї налічує більше 5000 унікальних творів.
Музей образотворчих мистецтв ім. О. Білого було відкрито у 1978 р., як музей російської та вітчизняної порцеляни, заснований на базі подарованої державі приватної колекції, збирача та загальновизнаного знавця порцеляни О. М. Білого. Кількість експонатів музейної колекції складає 3041 одиницю, кожну з яких можна назвати шедевром прикладного мистецтва. Це вироби більш ніж 30 заводів різних держав. Серед них є справжні шедеври і унікальні екземпляри від 60-х р., XVIII ст. і до наших днів. В колекції знаходяться особливо цінні експонати: речі орденськ сервізів-Володимирського і Олександрівського, які вироблени в 1780 р., речі Баб’єгонського сервізу – друга половина 19 ст., а також вироби сучасних митців.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка — державний музей у Полтаві (Україна). У зібранні — твори вітчизняного і зарубіжного мистецтва, а також численна етнографічна колекція.
Із 13.12.14 у музейному комплексі НМЛ на вул. М. Драгоманова, 42 діє оновлена постійна експозиція «Українське мистецтво ХХ ст.» (відкрита у рамках заходів з нагоди 150-ї річниці від дня народження засновника НМЛ, митрополита Андрея Шептицького). Експозиція представляє розвиток українського мистецтва ХХ ст. у широкому спектрі художніх процесів – від чільних представників епохи модерну (О. Новаківського, І. Труша, О. Мурашка, О. Кульчицької, В. Кричевського, М. Сосенка, П. Холодного) до пошуків українського авангарду (О. Архипенко, М. Андрієнко-Нечитайло, С. Гординський та ін.).
Тернопільський обласний художній музей засновано 1 травня 1991 р. на базі Картинної галереї, одного з відділів Краєзнавчого музею. Три музейні зали мають постійно-діючу експозицію – „Мистецтво України”, „Зарубіжне мистецтво”, „Меморіальна зала Діонізія Шолдри”.
Пархомівський історико-художній музей — музей у селі Пархомівка Краснокутського району Харківської області; один з найкращих сільських музеїв України, що володіє унікальною колекцією мистецтва і предметів старовини. Заклад є автономним відділом Харківського художнього музею. Його колекція нараховує близько трьох тисяч експонатів основного фонду і складається з унікальних творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цінних матеріалів з археології та етнографії. Нині Пархомівський історико-художній музей міститься у колишньому палацовому приміщенні Підгоричани.
Почаївський історико-художній музей створений у 1959 р. з ініціативи Андріюка Андрія Васильовича як музей атеїзму. На той час він займав дві кімнати приміщення міського будинку культури. Створення музею припадає на пік розвитку атеїстичної пропаганди в краю. Згодом музей стає відділом Тернопільського обласного краєзнавчого музею і отримує нове приміщення безпосередньо під стінами Почаївської Успенської лаври. В 2002 році музею вдалося знову отримати самостійність і назву Почаївський історико-художній музей. Музейна експозиція була побудована як комплекс окремих виставок, основну частину яких було присвячено історії Почаївської лаври. Значне місце в музеї займав зал «Сакральне мистецтво Волині». Окремий розділ був, присвячений перебуванню в Почаєві Т. Г. Шевченка. Вдалося зберегти і розгорнути для відвідувачів розділ «Людина і космос», який викликав значний інтерес учнівської молоді. Основний фонд музею складає близько 40 тисяч експонатів. Колекцію музею передано до історико-художнього музею.
Чернівецький художній музей був створений у 1988 році на базі відділу мистецтв обласного краєзнавчого музею. Згодом колекцію Чернівецького художнього музею поповнили пам’ятки, зібрані під час експедицій і твори, передані Дирекцією художніх виставок Міністерства культури України, а також благодійні дари музею від окремих митців і меценатів. У колекції культового мистецтва XVII—XX ст. представлені вартісні твори народного і професійного іконописання, в тому числі т.зв. буковинські «хатні образи» та ікони на склі. Ці предмети становлять особливий інтерес для мистецтвознавців і простих глядачів, адже є зразками ікон в стилі «народного примітиву», поширених в зазначений період на Західній Україні, в тому числі на Буковині.
Хмельницький обласний художній музей – місцеве зібрання творів мистецтва, з акцентом на висвітлення напрямів сучасного українського художнього мистецтва.
Музей розпочав свою діяльність археологічною виставкою у 1899 році як Музей старожитностей та мистецтв. Сьогодні за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фондові зібрання нараховують понад 700 тис. експонатів. Це світового значення археологічні та нумізматичні колекції, етнографічні збірки, колекції зброї, пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ ст. Вони відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.
Житомирський обласний краєзнавчий музей, один з найстаріших музейних закладів України, був заснований у другій половині ХІХ ст. на хвилі загального підйому інтересу до вивчення природи та історії краю.
Національний художній музей України — найбільш репрезентативне зібрання вітчизняного образотворчого мистецтва в Україні і світі. Колекція музею нараховує близько 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського живопису, скульптури і графіки від часів Київської Русі до сьогодення. У музеї зберігається одна з найкращих в Україні збірка іконопису, яка відкривається раритетом ХІІ століття — поліхромним дерев’яним рельєфом “Святий Георгій з житієм” візантійського походження. Доба середньовіччя представлена класичними зразками іконопису ХІV-ХVІ століття із західноукраїнських земель, зокрема такими унікальними пам’ятками, як “Богоматір Одигітрія Волинська” з Луцька, “Юрій-змієборець” і “Страсті Христові” з Галичини.
Музей української домашньої ікони XVII-XX ст., що знаходиться у «Замку Радомисль», є єдиним у світі музеєм домашньої ікони, найбільшим музеєм ікон у Східній Європі, а експозиція предметів християнського мистецтва «Душа України» – найбільшою християнською експозицією в країні. Музей створений відомим лікарем та громадським діячем Ольгою Богомолець, яка за 15 років зібрала і зберегла від знищення понад 5000 домашніх образів з усіх куточків країни. Сьогодні вони знаходяться у виставкових залах замку та відкриті для відвідувачів. Тут знаходяться унікальні ікони, яких ви не побачите більше ніде і ніколи. Малювали ці образи і професійні й народні митці. На відміну від професійних художників, народні майстри у своїй творчості керувалися не усталеними канонами, а власними, народними уявленнями про невидимий, духовний світ. У кожному регіоні України народний іконопис мав свої особливості, свою кольорову гамму та оздоблення. Всі ікони відрізнялися від канонічної візантійської традиції тим, що образи на них були живими, людськими, з емоціями на обличчях. Ісус зображувався здоровим веселим хлопчиком, Марія – рум’яною пишногрудою жінкою. Кожен святий мав свої людські риси та особливості. Але, в залежності від регіону, «людські риси» народних ікон сильно змінювалися, намагаючись максимально наблизитись до реальних.
Музей розташований у давній архітектурній пам’ятці Києво-Печерської лаври — будинку монастирської друкарні, що діяла безперервно з початку ХVІІ століття до початку XX століття (понад 300 років). У Музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу. Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів.
«Україна – терра козакорум» – «Україна – земля козаків», – сказав в середині XVII століття французький інженер-картограф Гійом Ле Васер Де Боплан. Немов в нагадування про це в семи кілометрах від столичного Хрещатика, навколо історичного урочища, в якому знаходиться витік річки Либідь, на території дев’яти гектарів було вирішено відтворити тематичний дендропарк, або ж мовою офіційних документів – «куточок української природи, архітектури та побуту «Мамаєва Слобода».
Національний музей українського народного декоративного мистецтва — один з найбільших художніх музеїв України. Розташований він на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщеннях колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам′ятками архітектури ХVІІІ – поч. ХХ ст.
Національний музей-заповідник М.В.Гоголя є перлиною туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Гоголівський меморіал – це потужний науково-культурний центр і важливий осередок збереження духовного національного надбання.
Музей мікроскопічної мініатюри майстра Миколи Сядристого розташований на території Києво-Печерської Лаври. У колекції музею представлені роботи тільки одного автора – не дивно, талантом і умінням підкувати блоху володіють небагато людей. Особливістю творчості М. Сядристого є те, що всі свої твори він виготовляє вручну, по особисто винайденій технології для кожного виду робіт. Тільки в Музеї мініатюри в Києві можна побачити унікальні твори, які вражають талантом творця, точністю виконання і, звичайно ж, більш ніж малими розмірами. Мікромініатюри, представлені в колекції музею, розширюють усталені уявлення про межі людських можливостей. Руками Сядристого був створений самий маленький у світі діючий електромотор розміром 1/20 мм, цей прилад майже в 20 разів менше макового зернятка. Частина колекції знаходиться в музеї Андорри, частина в московському Політехнічному інституті, 15 робіт в угорському Сентендре – це відоме містечко художників. Микола Сядристий за 50 років творчості об’їздив весь світ – від Японії та Австралії до Чилі і Канади.
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України єдиний в країні за своєю спеціалізацією. Зібрана за час існування – з 1923 р. – велика і різновидова колекція пам’яток з історії розвитку мистецтв, яка постійно поповнюється новими матеріалами, є грунтом для науково-дослідної, науково-консультативної, експозиційно-виставкової роботи, багатим джерелом для популяризації здобутків національного театру, музики та кіно.
Скам’янілості — залишки об’єктів колишніх геологічних епох, виявлені людьми при розкопках або що оголилися в результаті ерозії. Досить часто таким чином зберігаються тільки тверді частини тіла тварини — зуби і кістки. М’які тканини розкладаються. Але навіть якщо від самого організму нічого не залишилося, іноді можна виявити поглиблення в камені, що в точності відповідає формам його тіла. Скам’янілості надають важливу інформацію про епоху в якій вони утворилися, наприклад, про тварин і рослин тих часів. Вони також дозволяють приблизно визначити час, коли вони були законсервовані.
Немає коментарів:
Дописати коментар